
Малюк з цим розладом фізично не може всидіти на місці, тримати увагу й контролювати свої емоції. Дитину можуть вважати “нечемною”, “невихованою”, “зіпсованою”, а батьків звинувачувати у “неналежному вихованні”.
У дітей з гіперактивністю лобні долі дозрівають повільніше ніж у ровесників, також може існувати дисбаланс хімічних речовин, як передають сигнали між нейронами.
Варто звернути увагу на такі прояви, якщо вони є і вдома, і в школі, і в інших середовищах (секції, гуртки та ін.) та трапляються більш ніж в одній ситуації:
- дитина дуже легко відволікається;
- не може зосередитись, весь час робить помилки через неуважність;
- часто губить та забуває речі;
- не може вислухати та виконати завдання;
- постійно змінює заняття;
- не може організуватися;
- весь час фізично активна (наприклад, після перерви у школі не може заспокоїтись та дотримуватися правил поведінки на уроці);
- не має відчуття небезпеки;
- не може почекати своєї черги;
- дуже балакуча, постійно перебиває інших.
Якщо вдома дитина не слухається й не може всидіти на місці навіть хвилину, а у школі чи садку поводиться спокійно й уважно, це не РДУГ.
Дуже важливо провести діагностику, щоб зрозуміти, чи дійсно проблемна поведінка дитини – це РДУГ.
Адже гіперактивність чи неуважність може бути спричинена:
- тривожністю;
- посттравматичним стресовим розладом;
- інтелектуальними порушеннями;
- багатьма іншими причинами.
Якщо малюк виявляє певні ознаки дефіциту уваги та гіперактивності, зверніться за консультацією до мене.